Один із нечисленних прикладів негативного “було-стало”, один із численних прикладів флешбеку в минуле.
2015-й рік, один із перших спільних проектів із Фондом Порошенка. Фонд тоді закупив пральні та сушильні машини, наша команда докуповувала сантехнічну арматуру та забезпечувала монтаж, а Тил ЗСУ дав старі причепи. В результаті вийшло кілька десятків дуже простеньких, але дуже затребуваних пральних.
Ні, ну я пам’ятаю найскладніше в тому проекті. Тил отримав на склад пралки та тупо відмовлявся нам їх давати для монтажу. “Та ви щоооооо, ви знаєте хтооооо їх купив”, кричали вони, оберігаючи техніку. Ніколи! Не пускати! Чи не віддавати! Берегти! Президент! Не дамо! Грудьми! На амбразуру! Потрібні були певні… зусилля… для пояснення того, що техніку він таки купив для встановлення та передачі у війська ?
І ось один із кунгів потрапив у 79-ку… Я не особливо уважно стежив за долею цих машинок, звичайний проект, звичайна робота.
А ВІН, СКОТИНКА, живучий виявився! Сім років, десятки тисяч кілометрів, тонни випраної форми. Гарним був кунг. Все в ньому було добре, тільки від Іскандера він не був захищений і кілька тижнів тому… ех. Вибуховою хвилею все знесло, візок якимось дивом уцілів – його притягли на базу і будуть мізкувати над долею.
Як трохи розгребемо поточні проекти – обов’язково займемося такими кунгами, мега-важлива для фронту річ. Важливіше, ніж багато що, я це як тиловик говорю.