Основною родзинкою поїздки, хто сумнівався, були пікапи JAC. І так, вести за собою колону новеньких машин в однаковому забарвленні камуфляжу – це прямо ось дуже приємно. Приємно, коли нам махають руками і сигналять ті, хто проїжджає повз, приємно, коли на блокпостах кажуть “О, а я вчора бачив новини про ці машини”. Але особливий кайф від суєти всередині бригад, коли ці пікапи заходять на бази десанту.
Ми доставили родзинки, всі вісім машин дісталися без пригод та поламок – перевага нових машин. Дві бригади ДШВ, по 4 пікапа в кожний. В обох бригадах, не змовляючись, машини пішли до підрозділів протитанкістів.

Фото з роботи? Не питання – скоро будуть фоточки з роботи.

А ще ми доставили і речовий вантаж. Тут ось з фотозвітом складніше – база знаходиться в такому місці, що її дуже легко видати зображенням фону, а виносити 7 тонн вантажу кудись “на траву” заради фотографій… ага. Нам взагалі завжди незручно просити військових робити фотографії із волонтерським вантажем, так вже склалося.
І речовому вантажу раділи не менше, а то й більше. Бо там усе сотнями одиниць, буде забезпечено дуже багато. Бригади ще з минулого року в ООС, а отже – запасів форми немає, а поточна зносилася; запасів взуття немає, а поточні зносилися. І розкладачки польові, о – так, від них просто пищали від захоплення.
Вантажі доставлені.
Загальна сума витрачених грошей більше ніж 8 мільйонів гривень, це здається в нас рекорд. Але питання не у рекордах. Більше половини цієї суми сплатив Петро Порошенко. І таких сум, таких оплат, таких вантажів лише за останні два місяці вже десятки.

При цьому – з кожної праски та фену чути крики про “піар” і закидаються фантастичні версії “привіз, а потім забрав”. Ось нам цікаво… всі ці коментатори чогось хочуть? Щоб він не допомагав армії? Від цього всім буде краще? Точно?

Вантажі доставлені, друзі обійняті, кава випита.

Ми – додому. Збирати наступний вантаж.