Юрій Бірюков, амбасадор ГО “Справа громад”:
“Ти видаєш 55 бронежилетів “бойовим магам”, це я про капеланів – їм взагалі нічого не видають. Потім видаєш форму і берці бійцям ТрО – форму зараз женуть на поповнення до лінійних ЗСУ, а ТрО, хоч у багатьох місцях і воює на першій лінії та ховає загиблих нарівні з лінійними – гидке каченя. Ти видаєш півсотні броників і касок у батальйон мотопіхоти, що формується в Дніпрі – якось ось не вистачає їм зі складів, і Я РОЗУМІЮ ЦЕ.
А потім ти їдеш на шопінг у ТМ Мілітарист…
Тобто, у звичайному житті шопінг – прийти в магазин, покрутити в руках щось не дуже потрібне, піднести мозок консультанту, вибрати щось інше, ще більше непотрібне, знову винести мозок, перейти в сусідній магазин і там хвилин тридцять постраждати ційєю ж нісенітницею, повернутись у перший магазин, купити ту шмотку, яку крутив у руках найпершої, приїхати додому і жодного разу її не одягнути.
Шопінг у волонтерському житті – приїхати на оптовий склад, забрати ВСІ відповідне за запитами спецури, взагалі ВСІ, зрозуміти що запит задоволений на 30%, побачити похмурі обличчя знайомих, які приїхали після тебе, отримати рахунок… очманіти, чухати потилицю та писати публікації.
І головне – купив же не так і багато, неповна комплектація на роту, не найрозкручені речі (яких все одно в наявності немає) – а рахунок перевалив за 500 000 гривень. При цьому, я розумію цих військових, я знаю РОБОТУ цих військових. Ми всі потім фоточки та всякі відео радісно, ​​ага.
Так і живемо, біг по колу.”