Чортів біг по колу за умов воєнного часу.
Ми всі хочемо займатися волонтерськими покупками чогось (до дідька!) величезного і одиничного. Надсуперські БПЛА, наприклад. Ми зараз без натяків та сарказмів – це дуже важливе та корисне завдання.
Або шукати по всьому світу виключно тепловізори та купувати їх. Без суєти, без біганини, прайси-шмайси, гроші відправили, тепловізори одержали. І знову – без натяків чи сарказмів.
Це просто ось рожеві мрії.
А в реаліях… Рятуйте, форма, труси, шкарпетки, футболки, берці, наш тил роз*бали, нам поповнення у цивільному одязі надіслали… Таких дзвінків та повідомлень щодня десяток. Таких криків про допомогу кожен день – нерви у струну. І ми розуміємо, усередині, що завтра додаткові БПЛА треба сплатити, що вантажівки треба сплатити, що борги з усіх боків і треба ще за пікапи, що швидкі в Європі вже знайшли, три штуки, класні, укомплектовані, завтра треба передати гроші, а ще генератори, а… Опускаються лапи і завдання здається непідйомним.
До одного з батальйонів ЗСУ надіслали поповнення. Ось тільки форми нема, взуття немає. Майже всі воювали у 2014-2015, у когось є своя, але не у всіх.
Мобілізаційні запаси… ні про що, кумедно, так? Величезна кількість швейних підприємств була у Запорізькій області – викреслюємо. Тканину не встигають робити, адже сильно зруйновані логістичні ланцюжки – викреслюємо. Найбільший ринок вживаної форми з країн НАТО згорів місяць тому – викреслюємо.
Запас броніків та шоломів є – це легше. Витрусили зі складу залишки карематів та спальників. Йоханний бабай – 100 розкладачок є, житимемо. Знайшли де купити 250 комплектів форми, знайшли де купити 250 комплектів взуття, замовили футболки та труси, навіть шкарпетки обіцяють підігнати. Залишилося сплатити.
День прожитий із змістом. Сьогодні новий день.