Ми привозимо будматеріали в одну роту радіотехнічної розвідки, одразу отримуємо дзвінок з іншої такої ж роти. Ми привозимо вантажівки Leyland DAF до одного батальйону, відразу ж отримуємо дзвінок з іншого батальйону. Ми привозимо дрон DJI Mavic 3T нашому улюбленому Андрій Підлісний... і телефон починає божеволіти. І ось так завжди,
Проста й така ось «домашня» історія про роботу волонтерів, що добре підходить для завершення тижня. У дуже бойовому батальйоні дуже бойової бригади, день народження одного з бійців. І тут жодного сарказму. Бригада та батальйон справді максимально бойові, а позиції – максимально передові. А тут день народження - потрібен подарунок.
Наші улюблені «сторожові Зайці», до яких ми приїжджаємо регулярно і які не дуже розпещені увагою, бо вони не на передовій, бо вони не стріляють. Але їхня зброя дозволяє знищувати більшість крилатих ракет, що залітають до нас - саме вони відповідають за виявлення та супровід цілей у повітряному просторі. Як
Ну, ось давайте об'єктивно: у той момент, коли когось за якісь заслуги нагороджують пам'ятними знаками або призначають послами - саме в цей момент десятки тисяч реальних героїв залишаються поза увагою. Ми вирішили з гумором підійти до нагородження інструкторів, які вже багато місяців готують екіпажі для БПЛА Посейдон. І так,
На базу приходив Гном. Ні-ні, ви не подумайте: якщо написано, що Гном - значить Гном, і не важливо, що він має зріст 191 сантиметрів. А якщо серйозно, то дуже раді іноді бачити в гостях старих та вкрай близьких друзів. Таких, як ось Валерій Прозапас. І звичайно ж був привід,
Ром-дом-дом, вже не пам‘ятаю яка серія. Знову вантажівки, знову лазня.
Ще вісім великих «крил» у небі, які вміють літати далеко - на багато десятків кілометрів від місця пуску. Ще вісім надпотужних «очей» у небі, які чудово працюють як вдень, так і вночі. Крила та очі, які знаходять цілі та передають їх артилерії «старшого начальника». І ось зараз про це
Емоції ні вам, ні нам – НЕ ДОПОМОЖУТЬ. Злість не допоможе звільняти нашу землю. Лють не допоможе нам знищувати більше окупантів. Помста? Та до чого тут помста?! Охолоньте! Нашого ворога треба нищити лише за сам факт того, що вони ступили на нашу землю і хочуть нас поневолити. Одного цього
Про емоції, які ми відчуваємо, коли дізнаємося про втрати завжди дуже добре пише Юрій Бірюков. І ось зараз, Юрій про свої / наші емоції... - Я коли допис читав і дійшов до слів «втратили два борти» - ну… я одразу зрозумів. Так, один із втрачених бортів – Посейдон 59-ки,
Історія, яку розповісти можна лише натяками, але історія вкрай кумедна. У підрозділ, який не можна називати, західна країна, яку не можна називати, передала кілька одиниць дуже цікавої колісної техніки, яку – так, ви вгадали, не можна назвати. Техніка призначена для зухвалих і прихованих переміщень, що передбачає її певну автономність