Це ввечері так виглядає наша волонтерська база, хоча вона все більше і більше схожа на знаменитий ринок «7-й кілометр» – контейнери їдуть щодня, рано-вранці і пізно ввечері.
Три десантні бригади привезли свої контейнери, дві артилерійські у процесі, на підході вантаж від бригади морської піхоти. Прокидаються всі рода та види військ – альтернатив немає, по лінії МО мобільні лазні не з’являться, а митися та стиратися потрібно постійно.
Хочете про сумне? Потреба ЗСУ у таких комплексах, а я зараз кажу про «гостру» потребу та маю на увазі виключно передові частини – 1100-1300 комплектів, можу помилитися на сотню. Собівартість у нас, волонтерська собівартість, без прибутку та з викручуванням рук постачальникам – трохи більше півмільйона гривень. Я зараз множити не буду, ми все одно не впораємося з такими цифрами. І біда в тому, що рідко хто з великих благодійних організацій звертає увагу на цю найпростішу та найголовнішу побутову потребу звичайного військового, будь-якого військового.
А ось у нас план на цей рік – 100 комплексів. Це… ой, це 50 мільйонів. Ну так, Петро Порошенко платить половину рахунків, але решта – все одно десятки мільйонів. Математика, мати її. І коли бригада привозить нам контейнери – ух, це ми заощаджуємо частину ресурсів. Або коли бригада привозить нам причепи, така сама історія. Такі бригади ми зміщуємо на початок черги, адже на них треба менше зібрати пожертвувань. І ось зараз на початку списку 25 і 77 десантні – одні роздобули причепи, а другі – контейнери.
Нам хочеться всім і швидше, але це не залежить від нас. Так, це залежить зараз лише від вас. Ось така математика.