Сьогодні ми поздоровляємо П’ятого Президента з уродинами, і разом із тим поздоровляємо себе із тим, що в далекому вже 1965 році народився насправді патріотичний та по-справжньому проукраїнський президент України.

Ми вдячні за все, що він зробив для країни — за реформу армії та за Українську церкву, за приниження Росії на дипломатичній арені та на полі бою; і окремо за те, що навіть коли український народ трохи втомився від реформ і вибрав відпочити кілька років із іншим президентом, Порошенко не втік з країни, не опинився магічним чином на пляжах Ніцци, а продовжив допомагати рідній Україні — дипломатичними зустрічами, досвідом та порадами, представництвом патріотів у Раді, і нескінченною допомогою неньці через Фонд Порошенка та „Справу громад“, як під час пандемії ковіду, так і під час повномасштабного вторгнення.

До ста двадцяти, гетьмане!