До нервової гикавки любимо допомагати особливим людям з особливих підрозділів. І тут без жодного сарказму. Ми знаємо їх особисто, ми знаємо їхню ефективність, розуміємо де і що вони роблять. А тому… треба – оплачуємо. Але з класичної точки зору класичної волонтерської роботи це звичайно ж реальна морока і жах. Що купили – говорити не можна. Кому купили – говорити не можна. Де купили – говорити не можна. Як передали – говорити не можна. Як застосували – говорити не можна.

Хник-хник. Після війни розкажемо.