Не наш профіль, не наша спеціалізація, АЛЕ вони наші, спільні діти.
Якось так склалося, що вже три спеціалізовані школи регулярно від нас отримують допомогу. Вони різні. Десь сироти, десь забрали у батьків, які не звертають увагу на своїх дітей, десь дитинчата з уродженими медичними проблемами. І вони стають “нашими”.
То монітори в класи для навчання, то генератори під час відключень, то продукти, овочі, фрукти та солодощі. Продукти. Цього я зрозуміти й усвідомити не можу, я не розумію виділення бюджетів на якесь божевільне озеленення та одночасне скорочення бюджетів на утримання спеціалізованих шкіл та інтернатів. Але я багато чого не можу зрозуміти.
А поки що… поки нас просять допомогти з продуктами — ми допомагатимемо!