Каже якось Порошенко - а пішли у кіно?

22 січня 2020 року - 12:56

Каже якось Порошенко - а пішли у кіно?
Ну, спочатку він це хлопцям сказав, що в шпиталі після поранень лежать.
І ветеранам.
А потім і нас покликав - пішли, каже. Там прем'єра "Пекельної Хоругви" - Сашко Лірник написав. Режисер, каже, молодий - Михайло Костров. Але знято знатно. Фільм тільки вийшов - а за поребриком вже палає. І тут пригорає. У тих, кому Україна пече, і хто Малоросією хворіє.


Ну, кіно - так кіно! Якщо якесь кіно, пожежа або будь яка справа - викликаємо ГО Справа Громад.
Взяли Аню Лаврик, Богдана Драч, Ярослава Томняка, Носіковську Вікторію, Саша Супрун, та іншіх, і вмить все організували. В нас теж своя "Пекельна Хоругва" є.

Пішли ми, значить у кіно.
Йде він зі своєю Мариною по Океан Плазі, з людьми вітається. Махає. І вони йому махають. Чомусь, привітно так. І фотографуватися тягнуть по дорозі.
Навіть не знаємо - чому?
Хлопці зі шпиталю підтягнулися. Ми коляску котимо попереду. Загалом - звичайне кіно.

До зали зайшли, а там темно вже. Пробралися на свої місця. Вибачилися - кого потривожили. І Порошенко вибачався. Разів вісім. Ми хитрі - йому місця в центрі залу віддали.

Кіно - справжнє. Начебто і казка - а сьогоднішній день нагадує.
Спочатку серйозне. А потім як почали сміятися, так уже і не зупинялися.
Розповідати не будемо - самі подивіться. Але головна суть - козацький дух будь-якого біса поборює. А чортів, навіть, до добра звертає.
Чудовий фільм. Сильний, добрий, веселий і хитрий - як серце козацьке.

А потім світло увімкнули. І ми всі довго аплодували знімальній групі.
І дякували.
А потім на вихід пішли. Одразу. Ну, майже одразу.
Після того, як весь зал сфотографувався зі знімальною групою.
І самі знаєте з ким. Разом і окремо.

У фойє ще поговорили. Посміялися. А Порошенко у головного героя, навіть, секрет виховання чортів запитав. Вже навіщо йому - ото не знаємо.
Ну, і фотографувалися. Довго. З усім фойє майже. Не можна ж людям в селфі відмовляти.
Ну а потім на вихід пішли. І знову фотографувалися. З усіма по дорозі.

Ну, тут вже зі знімальною групою обнялися, з ветеранами і хлопцями зі шпиталю попрощалися - і по домівках.
Порошенко з Мариною з ескалатора всім помахали, і пішли собі на стоянку автомобільну.

І тут ми бачимо, сидить біля плаката з Робертом Дауні, бідний, але дуже чисто одягнений чоловік в куртці з норковим коміром. На колінах пів-відерця попкорна. А в руці затиснуто пів-квитка на віп-місце. На якийсь блокбастер.
І каже:

- Це що ж таке робиться? Вже епоха бідності закінчилася, і сонце гріє зеленим. Пострілювати заборонили. І скрізь шоу – дурнувате, але веселе.
А вони на фільми ходять якісь незрозуміло-українські. Козацтво їм подавай!
І цей – вже не президент. А йому проходу не дають. Фотографуються. Посміхаються.
Ех, не за те ми віскі в барі п'ять років проливали!

І заплакав.
І ми заплакали.
І Дауні - заплакав.