День Соборності України

22 січня 2020 року - 16:14

Чи можуть бути США, без 10 поправок до конституції (Bill of Rights)? Чи можна уявити Францію без Дня Бастилії, Італію без Рісорджименто і дня єднання країни, а Велику Британію без дня народження Її Величності? Ні. В цих подіях і датах живе дух націй. Так і зі Злукою в Україні.

Наша нація довго і криваво виборювала свої свободи і державність. Ми були розірвані між імперіями, існували в різних цивілізаційних просторах, але ніколи не припиняли мріяти, що одного разу настане той день, коли усі українські землі знову стануть єдиним цілим. Цей день настав 22 січня 1919 року.

Піднесення, яке відчували українці обох берегів Дніпра 101 рік тому, можна співставити із ейфорією відновлення Незалежності в 1991 році. Це був час надій.

Так, після нього прийшла доба протиріч, розбрату, поразки, катастрофи, геноциду і русифікації. Але мить єдності, як вогник, покоління Перших Визвольних Змагань передало поколінню Других Визвольних. Ті, своєю чергою, прагнення єдності і державності вклали в покоління дисидентів 60-70 років, а потім і в національно-визвольний рух, що добив Тюрму Народів (СРСР) і відновив державність.

День Соборності, це постійне нагадування – через що проходили покоління борців, щоб ми зараз мали власну державу. День, який має спонукати нас не опускати рук. Якою б скрутною не здавалася реальність – тим, хто був до нас, було важче. Набагато важче. І якщо витримали вони, то чи маємо право на слабкість ми? Відповідь на це питання краще за все дати дивлячись в очі тих, хто боронить країну на лінії вогню зараз, або в очі наших дітей. Ми можемо відповісти так, щоб не було соромно?

Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути. 

Держава – це ми. 

#Res_Publica - це ми. 

Україна – це ми. 

І Соборність тому символ.