Позиція Скинути теги

Виявляється доля законопроекту №1007 «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності Національної гвардії України» ще не вирішена. Аваков заявив про категоричне несприйняття обмеження повноважень міністра МВС.

• У Зеленського запропонували підпорядкувати Національну гвардію президенту і одночасно заявили про інтерес до посад кількох заступників міністра МВС. І якщо з кандидатурами заступників Аваков ніби погодився, то втрата НГУ може призвести до відставки міністра.

В цілому це суміш популістичних та лоббістських законопроектів, які виносяться на голосування з порушенням Регламенту, бо не пройшло відповідного терміну для внесення альтернативних ЗП. Найцікавіші ЗП для коментарів:

Вівторок: 1074

Проект Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державної підтримки кінематографії (проект н.д. В.Безгіна надано 31.08.2019, подання Комітету одержано 06.09.2019)

На комітеті СН проголосували за виключення з переліку суб'єктів, які отримують державну підтримку у вигляді повернення кваліфікованих витрат, - самих українців. Держава, на їхню думку має підтримувати іноземних продюсерів , а не українських.

• Закон встановлює, що підтримку з державного бюджету України «рібейти» отримують тільки іноземні виробники кіно. Наприклад з Росії. Або українські виробники, якщо вони знімають за кордоном.

Четвер: 1012

Проект Закону про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент) (вiд 29.08.2019 № 01-01/695 надано 31.08.2019, подання Комітету одержано 06.09.2019)

Закон про слідчі комісії досі не підписано. За таких умов спеціальний закон про імпічмент – лише оболонка, з якої забрали мотор. Процедура імпічменту передбачає утворення спеціальної слідчої комісії без висновку якої закон працювати не буде.

• Зеленський звикло займається порожнім піаром, але при цьому чому боїться запустити дієздатну процедуру імпічменту, навіть у ситуації, коли він контролює більшість ВР.

Те, що однопартійна більшість закриває для опозиції всі можливості для парламентської боротьби, - виштовхує опозицію на вулицю. Якщо у Зеленського бояться непарламентської боротьби, то вони роблять все навпаки.

Закликаючи до проведення зустрічі у Нормандському форматі у Зеленського не говорять про зміст. Натомість росіяни ставлять конкретні умови для проведення такої зустрічі.

• Така поведінка Зеленського свідчить про відсутність стратегії зовнішньої політики у його команді. У довгий ящик відкладені розробки часів Порошенка про миротворців ООН по всій території Донбасу.

Натомість росіяни пропонують відведення українських військ на 2 км по всій довжині кордону з окупованими територіями. Якщо Зеленський на це погодиться, то буде утворена сіра зона в якій опиняться десятки тисяч людей.

• Відведення українських військових не є частиною Мінських домовленостей. Узгоджена контактна лінія давно окупована росіянами і фактична проходить східніше. Наприклад Дебальцеве має перебувати під контролем України.
• Території, фронт, інженерні споруди які утворені на лінії, де наші захисники зупинили окупантів, политі кров’ю і потом бійців – віддавати їх є зневагою до пам’яті тих, хто їх боронив ціною життя.

Замість стратегії ми бачимо цілу серію помилок Зеленського, який старанно уникає називати Росію країною агресором, який не говорить про миротворців, який забув про вимогу відновлення контролю за ділянкою кордону між окупованими територіями та Росією.

• Під час передвиборчої кампанії одна підозра, що в Станиці Луганській відбудеться відведення військ, викликала шалену критику, зокрема на 1+1. Тепер, коли Зеленський реально провів розведення сил у Станиці і обговорює відведення по всьому фронту – всі мовчать.

Звільнення 24 українських моряків – лише частина позову, який Україна за часів Порошенка виграла у Міжнародному суді ООН з морського права. Наразі невиконаними є вимога безумовного повернення трьох захоплених кораблів. Водночас Росія і досі не відновила вільне мореплавство через Керченську протоку.

• Путін не може виконувати одну вимогу Трибуналу і не виконувати інших – Зеленський має вимагати повернення українських кораблів і відновлення мореплавства.

За 5 років війни з полону було звільнено 3243 українця. Найбільшими звільненнями за цей  період були:

• 37 українців повернулися з полону у вересні 2014 року;
• 146 українців повернулися з полону у грудні 2014 року;
• 139 українців повернулися з полону у лютому 2015 року;
• 74 українці повернулися з полону у грудні 2017 року.

Ми вітаємо повернення з полону кожного співвітчизника. Однак варто нагадувати, що реальна формула обміну 7 вересня 2019р була все ж таки не 35/35, а лише 11/35. Бо 24 українських моряків Росія звільнила за рішенням Міжнародного суду ООН з морського права у Гамбурзі. Тому у цьому звільнені є значна частина роботи Петра Порошенка.

• Заяви, що суд у Гамбурзі не арештував жодної власності Росії є передчасними – арешти російських кораблів могли розпочатися вже у вересні. Обмін дозволив Путіну «зберегти лице» перед російськими виборцями – зробити вигляд, що він діяв не під тиском, а з власної волі.

Те, що омбудсвумен Денисова була змушена взяти українських моряків на поруки викликає політичну критику, що де-факто вона визнала юрисдикцію російського окупаційного суду в Криму, який їх судив. Але заради звільнення українців можна нехтувати негативними оцінками критиків.

• Порошенка також часто критикували за присутність на переговорах про звільнення Медведчука, але заради звільнення українців можна нехтувати критикою опонентів.

Сумнівним виглядає звільнення Володимира Цемаха, не видавати якого Росії офіційно просила Голландія.

• Добре, що він був допитаний перед видачею, але що буде, якщо він не доживе до процесу, або раптово на суді відмовиться від попередніх свідчень?
• За інформацією журналіста Андрія Цаплієнка спецназівці ГРУ Олександр Александров і Євген Єрофєєв вже мертві. Александров начебто загинув у Сирії, а Єрофеєва зарізали у нього ж вдома

Невідомою є ціна, яку погодився заплатити президент Зеленський, за розморожування звільнення бранців Москви, що не відбувалося вже кілька років.

• За умови відсутності офіційної інформації, існує підозра, що ціною є відмова від Криму, внесення автономії Донбасу до Конституції України, прямі переговори з російськими маріонетками на Донбасі і повернення окупованих територій Україні на умовах автономії та перетворення держави де-факто не федерацію.

Зеленський може спростувати чутки, якщо прямо назве Росію – агресором, чого він всіляко уникає робити. Якщо прямо заперечить проведення виборів на Донбасі під дулами автоматів окупантів та бойовиків. Якщо знову підтвердить, що Росія має провернути український Крим. Якщо відкине будь-яку можливість переговорів з маріонетками ЛДНР. Якщо заявить про неприйнятність федералізації України  - внесення до Конституції автономного статусу Донбасу.

• У ситуації обміну виграв Путін. Реальних російських терористів і диверсантів він поміняв на звичайних моряків і звичайних людей, звинувачення проти яких були вигадані.

Над Україною нависла загроза авторитаризму. Скажений принтер, як тепер називають Верховну Раду, готує до прийняття за скороченою процедурою пакет законів, які суттєво обмежать демократичні права та свободи.

• Незважаючи на війну, Порошенку вдалося зберегти демократію в Україні, хоч його неодноразово підштовхували до введення воєнного стану ще в 2014 році. Однак заявляти про європейський напрямок розвитку і водночас бути недемократичним – неможливо.

Найбільш загрозливими для розвертання України на шлях авторитаризму є закони:

• №1010 – легалізує анонімки, що повертає Україну в 1937 рік;
• №1014 – надає президенту право призначати і звільняти директорів НАБУ та ДБР;
• №1008 – повертає контроль за судами через контрольовану ВРП;
• №1032 – скасовує реформи прокуратури, повертає всевладдя генпрокурора;
• №1040 – обмежує право законодавчої ініціативи депутатів – тільки колективне;
• №1066 – нівелює роль конкурсних комісій, які пропонують не 1, а 5 кандидатів;
• №1037 – посилює антикорупційний контроль за чиновниками, але чиновників Януковича виводить з-під дії закону.

Зеленський не приєднує Україну до Росії, не заявляє про зміни зовнішньополітичного курсу – він БУДУЄ в Україні модель російського авторитаризму. Якщо йому це вдасться зробити, така авторитарна «малоросія» не матиме жодного шансу на майбутнє входження до ЄС і навіть на політичну або фінансову допомогу.

• Тільки спільний опір опозиції та громадянського суспільства здатний не дозволити Зеленському розвернути нас спиною до Європи. Прикладом може слугувати перша перемога, коли СН була змушена зняти з розгляду законопроект про обов’язкову авторизацію сім-карток телефонів.