• 10 вересня 2020 року США ввели санкції проти Деркача за втручання у американські вибори.
• Санкції проти Деркача Міністерство фінансів США запровадило саме за втручання в американські вибори разом із низкою інших росіян – Антона Андрєєва, Артема Ліфшица та Дарини Асланової.
• Мінфін США наголосив, що санкції проти Деркача – це сигнал для Москви та її довірених осіб про неприпустимість подібної діяльності.
• Варто зазначити, що санкції проти Деркача були запроваджені республіканською адміністрацією (якій начебто й мав допомогти Деркач) – бо «російські вуха» в цій історії стирчать аж занадто явно.
• На жаль, абсолютно очевидно, що діяльність Деркача була санкціонована не тільки в Москві, а й в Офісі Зеленського.
• Це стало зрозумілим після заяви Зеленського на прес-конференції 20 травня: «Про Порошенка і Байдена, так, я чув, я прокоментую. Думаю, це не останній дзвоник, який побачать українці. Реагувати має прокуратура, правоохоронні органи. Генеральний прокурор України ще вчора зареєструвала кримінальне провадження за заявою депутата Деркача, будуть розслідувати».
• Вочевидь, саме з Офісу президента Деркач отримав аудіоматеріал, що був використаний для монтажу та редагування так званих розмов.
• Зеленський пригальмував тільки тоді, коли отримав жорстку та недвозначну реакцію з США. Однак скандал запущено та шкоду Україні вже завдано.

Politico нагадує, що А. Деркача в США пов’язують з російським втручанням у вибори президента США у 2020 році.

• Видання написало, що народний депутат А. Деркач мав в США свого лобіста. І цим лобістом був екс-народний депутат  А. Артеменко, який при П. Порошенку втратив громадянство України

• Андрій Артеменко (народний депутат від фракції РПЛ) - автор проросійського проекту щодо «вирішення» проблеми Криму, втратив громадянство України у зв’язку з набуттям громадянства Канади,. Перед втратою громадянства у 2017 році А. Артеменко пропонував передати Крим в оренду Росії на 100 років і виступав за скасування санкцій проти Росії

• Після недавніх судових слухань у США стало відомо про російський план по Україні, який російська розвідка через Манафорта намагалась пролобіювати в адміністрації Трампа. І тоді були озвучені підозри, що Артеменко оприлюднював деталі того російського плану.
• Тісний зв'язок А. Артеменка з проросійським депутатом А. Деркачем може лише свідчити про існування стійкої проросійської групи українських політиків, які працювали на інтереси Росії.
• За Порошенка ця група була розбита і всі подальші рухи у напрямку Деркач-Артеменка – це складова помсти російських спецслужб.

• У липні 2020 року Андрієм Деркачем оприлюднено дві розмови Порошенка: 
  - З Джо Байденом і через неї Порошенка звинувачують у диверсії проти Росії в Криму та підігруванню США;
  - З Володимиром Путіним і через неї Порошенка звинувачують у добрих відносинах із Росією.
• ЦЕ ПРЯМО ПРОТИЛЕЖНІ ЗВИНУВАЧЕННЯ. Або з США, або з Путіним, - однак у КГБіста Деркача виходить, що і там, і там винен Порошенко. Цей абсурд якнайкраще доводить необ'єктивність і нелогічність таких звинувачень.
• Насправді записи розмов, які поширив А.Деркач, стовідсоткова фальшивка. Не співпадають ні дати, ні тон розмови. В день «двосторонньої розмови Порошенка і Путіна» відбувались чотиристоронні переговори «Нормандської четвірки».
• У якому тоні відбувались розмови Порошенка з Путіним насправді розказав Франсуа Оланд, якому немає жодного сенсу брехати, на відміну від випускника Вищої школи КГБ Андрія Деркача.

•  Висунення Марини Порошенко кандидатом у депутати від «Європейської Солідарності» - вдалий політичний хід. Вона має високу впізнаваність серед виборців на рівні політиків першого ешелону.
• Цю довіру Марина Порошенко завоювала як найкраща Перша леді, що реалізовувала низку соціальних та культурних проектів. Тому виборець «ЄС» чітко пов’язує її з лідером їхніх політичних уподобань Петром Порошенком.
• Висунення Марини Порошенко вдало потрапляє в сучасний світовий гендерний тренд. Ця передвиборча кампанія загартує її, вибори в Києві можуть стати для неї шансом проявити себе вже як самостійного політика.
• Марина Порошенко відповідає відразу кільком важливим для виборців критеріям: благодійниця, лікар, людина, до якої можна звернутися за допомогою і вона обов’язково відгукнеться на ці звернення. Вона багато років очолює Благодійний Фонд Порошенка, який робив це протягом багатьох років. Якщо «Європейська Солідарність» у передвиборчій кампанії зробить ставку на ці чесноти, вибір Марини Порошенко як лідера списку спрацює.
• Марина Порошенко як волонтер допомагає медичним закладам під час пандемії Covid-19. Її діяльність виглядає не як політичний піар, а абсолютно природно, адже вона і раніше опікувалася інклюзивною освітою та брала участь у волонтерських проектах.
• Поява Марини Порошенко на чолі списку «ЄС» свідчить про пріоритети партії у майбутній Київраді: соціальний захист, допомога і турбота про киян.
• Абсолютно очевидно, що Марина Порошенко буде одним з найактивніших депутатів у Київраді. Можна також спрогнозувати, що вона не має амбіцій, щоб претендувати на керівництво фракції, її робота буде зосереджена більше на питаннях гуманітарної та соціальної діяльності.

• «Європейська Солідарність» вирішила зосередити зусилля на виборах до Київської міської влади, щоб не розпорошувати голоси кандидата, який має всі шанси перемогти у першому турі.
• Водночас у ЄС - великий політичний та кадровий капітал. Виборчий список до Київради сформований з професіоналів. У багатьох з них за плечима – досвід управлінської та політичної роботи.
• У 2015 році Віталій Кличко на місцевих виборах як висуванець партії Петра Порошенка був обраний мером Києва. Згодом він навіть очолив пропрезидентську партію.
• По суті, він є мером від «Європейської Солідарності», яка останнім часом як допомагала йому в питаннях відстоювання місцевого самоврядування та децентралізації, так і контролювала, щоб він не скотився до «закулісних» домовленостей з Офісом Президента Зеленського чи проросійськими силами.
• Очевидно, що цю місію ЄС повинна виконувати і надалі – щоб Клично не зійшов з європейського шляху розвитку столиці. Бо в оточенні Кличка є чимало людей, які «схиляють» його до неприродніх політичних союзів.

• Президент Порошенко діяв на підставі Закону «Про НАБУ», який приймала Верховна Рала.
• Утворення НАБУ, відбір і призначення директора вітали міжнародні партнери України, як приклад прозорого і демократичного процесу.
• Конкурс було проведено не лише на посаду директора НАБУ, але й навіть для відбіру членів комісії, яка обирала директора.
• Відповідно Указ президента Порошенка був лише формальністю.
• Якщо Порошенко створював антикорупційну інфраструктуру, то Зеленський її знищує. Спочатку примусили піти у відставку голову Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, а тепер вибивають Артема Ситника. 
• З незалежних органів залишається лише Вищий антикорупційний суд.