Позиція Скинути теги

• Призначити Медведчука, як переговорника з Росією для звільнення заручників, запропонувала Ангела Меркель 25 червня 2014 року. Про це було багато повідомлень ЗМІ тоді, у тому числі в опозиційній українській пресі, такій як «Дзеркало тижня», що об’єктивно підтверджує достовірність інформації.
• Слова Медведчука до Суркова, що посередником йому запропонував бути Порошенко – є 100% брехнею. Адже пропозиція Меркель прозвучала відкрито під час 4-сторонньої телефонної розмови у нормандському форматі в якій уже брав участь Володимир Путін.
• Варто нагадати, що за 5 років Порошенка вдалося звільнити 3270 заручників, а за 2 роки Зеленського – лише 131 людину. При цьому Порошенко жодного разу не погодився віддати беркутівців, які вбивали людей на Майдані, або Володимира Цемаха, ключового свідка у збитті МН-17.
• Навіть Медведчук, як переговорник, не переконав Порошенка поступитись державними інтересами так, як це за 2 роки зробив Зеленський.

• Цілком зрозуміле прагнення миру, і цим Зеленський не відрізняється від Порошенка, оголошуючи 29-те перемир’я (друге у своїй кар’єрі), адже попередні 28 були порушені з боку Росії.
• Після підписання перемир’я в рамках ТКГ у Зеленського заявили, що там мають бути ще підписи лідерів нормандської групи. Однак схоже розмова у неділю з Путіним завершилась провалом. Путін дав позитивну оцінку припиненню вогню, але зробив це так, ніби мова йшла не про його військових та маріонеток, а про «сторону конфлікту»
• З прес-релізу Кремля: «Дана позитивная оценка согласованию на заседании Группы 22 июля дополнительных мер по прекращению огня, которые вступают в силу с 27 июля. Акцентирована важность безусловного соблюдения этих договорённостей участниками конфликта.»
• Результатом такої відстороненої позиції Росії одразу стало порушення перемир’я, яке було щойно підписане. Вже через 20 хв після початку припинення вогню почався масований обстріл української морської піхоти з автоматів, гранатометів та крупнокаліберних кулеметів. Наші не відповідали.
• Така ситуація неминуче призведе до втрат серед українських захисників. Ослаблені забороною застосовувати навіть кулемети. Осліплені забороною на використання квадрокоптерів та розвідки українські військові щоночі будуть легкими мішенями для ворога. Наша слабкість провокуватиме нові напади.
• У випадку використання ворогом мінометів відповісти українці не зможуть навіть за бажання, адже дальність пострілу з автомати значно менша, ніж з міномету.
• Юридично наказ не відповідати на обстріли ворога з адекватної зброї суперечить Закону «Про особливості державної політики по забезпеченню державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях»
• Стаття 11 закону: "Правовою підставою для відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та відновлення територіальної цілісності України є Конституція України, законодавство України та стаття 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй".
• Оскільки територіальна цілісність України не відновлена, то й наказ припинити вогонь буде суперечити цьому Закону.

• У Берліні міністр МЗС заявив по суті про зміну офіційної позиції - Україна готова до "особливого статусу", а не лише до "особливого порядку самоврядування" окупованих територій.
• Зрозуміло, що Дмитро Кулеба говорив не від власного імені – він отримав такий мандат від президента Зеленського.
• Це можна трактувати, що у Зеленського готові до збереження ДНР і ЛНР з їхніми "парламентами", "урядами" і "президентами" у складі України. Таким є зміст «особливого статусу», однак це вимагає змін Конституції.
• Можна не сумніватися, що це російський сценарій і переступ червоної лінії – в Україну хочуть запхати автономне утворення, що означатиме федералізацію і вето на західний вектор розвитку.
• У Зеленського пішли не по тому шляху. Насправді треба посилювати активність у ТКГ та нормандському форматі – вимагати реакції на обстріли у зонах відведення.
• Небезпечним є залучення до переговорів мешканців окупованих територій. З українського боку – це шлях до визнання запрошених Росією маріонеткових ЛНР та ДНР. Переговори мають бути саме з Росією, а не з їхніми сателітами.

• Андрій Єрмак підписував угоди потай від суспільства. 
• Лише негативний резонанс примусив його вийти на брифінг і розказати про зміст домовленостей 11 березня. Де він підтвердив оригінальність опублікованих у ЗМІ проектів рішень, що були ухвалені в Мінську.
• Приховування Банковою цих домовленостей підриває довіру і викликає підозру, що були причини для такої поведінки Єрмака.
• Перебуваючи у Мінську, голова Офісу президента Зеленського зламав багаторічну тактику України і без виконання безпекових умов почав говорити про проведення виборів. Не було утворено навіть підгрупи з питання повернення Україні контролю за кордоном, незважаючи на те, що це обіцяв раніше Зеленський.
• Єрмак не домовився навіть про повне припинення вогню, але почав говорити про Координаційну раду і проведення виборів. Це якраз те, чого добивалась Росія: прямі переговори  з ОРДЛО і виконання політичних умов без виконання безпекових.
• УЗеленського брешуть і маніпулюють, коли виправдовують утворення Координаційної ради з ОРДЛО нібито несуттєвим кроком. Насправді, суть не в рішеннях Координаційної ради та їх необов’язковості, а в самому факті прямих переговорів з бойовиками.
• Координаційна рада «зашита» в політичну підгрупу Тристоронньої контактної групи – такий «офшорний підхід» свідчить, що уЗеленського хотіли приховати прямі переговори, але це не змінює суті.

Франція знову витягла «принцип Юнгера», що полягає у відмові від повернення Криму і поетапному знятті санкцій ЄС до Росії. 

Ідея полягає у негласному виводі питання Криму за межі питань по Донбасу з одночасним прискоренням виконання Мінських домовленостей та поетапному знятті санкцій з Росії.

• Фактично, Україну знову тестують для виявлення рівня поступливості. Реакція політиків і суспільства на фактичний розмін Донбасу на Крим поза сумнівом зараз моніториться і вивчається нашими ворогами.

Україна втрачає суб’єктність – за Порошенка переговори Макрона і Путіна про Україну були б неможливими. Те, що за нас вирішують без нашого президента є зневагою до державного суверенітету України.

• Час для проведення переговорів росіяни обрали підло і підступно – наразі Україна не має професійного міністра закордонних справ, а президент Зеленський недостатньо компетентний для проведення дипломатичних атак на міжнародному рівні.

По-суті на переговорах Макрона і Путіна обговорювали не мирний план, а план капітуляції України. Звертає увагу, що президенти взагалі не говорили про виконання конкретних Мінських домовленостей. Не обговорювалось:

• припинення вогню з боку 1-го і 2-го АК 8-ї армії РФ, які ведуть бойові дії проти ЗСУ;
• згоди РФ на введення миротворчого контингенту ООН; 
• відведення з окупованої території Донбасу російських військ на територію Росії;
• встановлення контролю українських прикордонників на кордоні на території Донецької і Луганської областей;
• відведення на місця постійної дислокації військових частин РФ зосереджених вздовж кордону України;
• повернення в місця постійної дислокації кораблів Каспійської флотилії які нині базуються на Азові.

Переговорам між французьким та російським президентами з українських питань передувала інформаційна кампанія і у німецькій пресі. Зокрема Уповноважений уряду Німеччини з питань співпраці з РФ, Центральною Азією та країнами "Східного партнерства" Ґернот Ерлер (Gernot Erler) виступив проти обговорення питання про статус анексованого Росією Криму до врегулювання конфлікту на Донбасі. Про це посадовець заявив у інтерв'ю виданням медіагрупи Funke, опублікованому в неділю, 6 серпня.

Довідка: Ернст Юнгер – німецький офіцер і письменник, автор трактату «Мир» і «Плоди» написаних в окупованому Парижі між 1940-1944 рр. Цитата російською: «Европа должна стать партнером великих империй, которые сейчас формируются на нашей планете».  Юнгер пропонував європейську співдружність держав, а злочини війни пропонував юридично розбирати представникам майбутнього відмовившись від помсти зараз. Пропонував переділити простір світу між державами шляхом укладання союзів, а не через війни.

Президенти Франції і Росії збираються обговорити питання України за відсутності українського президента. Це порушує головне правило Порошенка – ні словам про Україну без України.

• Зеленський є слабким президентом і це вже зрозуміли, як у Росії, так і в іншому світі. Після переговорів Путіна і Трампа, де обговорювали Україну, це вже другий випадок, який свідчить про стійку тенденцію перетворення нас на суб’єкт світової політики.