Позиція Скинути теги

• Парламентські вибори у Росії восени цього року можуть створити загрозу для України. 
• Ситуація для нас стає тим більш ризикованою через зростання популярності Олексія Навального та російської опозиції.
• Щоб перемогти на виборах, Путіну терміново буде особливо потрібна "маленька переможна війна", що викликало б сплеск ура-патріотизму в Росії.
• Для оборони України час максимально несприятливий - президентом у нас обрано людину, яка провалює все за що береться, окрім будівництва доріг за завищеними цінами.

• У цій короткій, але кривавій війні добре видно три переможці: Азербайджан, Росія та Туреччина. Програла лише Вірменія, що втратила більшу частину Карабаху і може втратити весь регіон.
• Азербайджан звільнив близько 200 населених пунктів, що юридично і так були його територією. Причому він заблокував основні шляхи в Нагірний Карабах з Вірменії, зробивши неможливим нормальне постачання. 
• Як бонус Азербайджан отримав можливість користуватись дорогою, що сполучає основну територію країни з Нахічеванським анклавом. Тепер дорогу контролюватимуть росіяни по вірменській території.
• Росія вперше отримала запрошення ввести війська на територію між Вірменією та Азербайджаном, чим значно розширила свій вплив після початку конфлікту у 80-х роках. 
• Тепер росіяни захищають вірменське населення Карабаху, але водночас росіяни є гарантами використання траси в Нахічевань по території Вірменії. Від Росії тепер залежить у більшій мірі Вірменія, але також і Азербайджан.
• Туреччина вперше з 19 сторіччя повернула військову присутність на Кавказі. Турецькі миротворці будуть забезпечувати умови миру разом з росіянами. Турки довели свою військову перевагу, надавши Азербайджану сучасну зброю, яка зробила безсилими вірменських військових.
• Першим уроком для України є необхідність модернізувати озброєння, щоб армія була готовою до захисту інтересів держави та території. Азербайджан виграв завдяки новій техніці, зокрема турецьким безпілотникам. 
• Варто нагадати, що саме Порошенко в 2019 році домовився про закупки турецьких безпілотників «Байрактар». На жаль за Зеленського їх не купували. Окрім голослівних заяв озброєння не оновлювались – не закуплено жодного дивізіону ракет «Нептун», останні поставки протитанкових ракет «Стугна» були за Порошенка.
• Другим уроком для України є марність сподівань на ОДКБ, Будапештський меморандум та будь-які інші договори, де присутня Росія. Як казав Отто фон Біссмарк договори з Росією не варті паперу на якому їх підписали. Росія кинула напризволяще свого союзника Вірменію, яка є членом ОДКБ. А от на країни-члени НАТО за всю його історію ніхто не наваживсь напасти.
• Третім уроком для України є досвід Азербайджану, який з успіхом використав допомогу Туреччини-члена НАТО у війні з Вірменією, що є союзником Росії. Путін почуває себе зв’язаним небажанням починати війну проти найпотужнішого військового блоку в світі, тому не наваживсь на пряме військове втручання на боці Вірменії. Водночас досконалість гри у тому, що сам Азербайджан при цьому не є членом НАТО.
• Загалом ситуація фактичного дотику військових країни-члена НАТО Туреччини і військових з Росії у складі миротворчого контингенту створює небезпеку більш глобального конфлікту і це усвідомлюють на Заході. Зокрема голова Генштабу Великобританії Нік Картер попередив про загрозу переростання локальних конфліктів у світову війну.

• Чому саме ЗСУ мають відступати в глиб української території, а не бойовики вглиб ОРДЛО? Це виглядає не як чесне розведення, а відступ.
• Волонтери з фронту повідомляють, що на території, з яких раніше відійшли наші війська, вже зайшли бойовики і облаштували позиції для обстрілу наших захисників.
• Зеленський хвалиться перемир’ям, однак це не перемир’я, а лише зменшення інтенсивності вогню та й то тимчасове.
• Так з квітня по жовтень 2020 року ми мали 222 втрати пораненими та вбитими. За цей період сталося 5533 порушення вимог припинення вогню. 
• СММ ОБСЄ зафіксована 22 факти нарощування кількості військової техніки і облаштування нових позицій. Особливо багато нових позицій з’явилося в серпні-вересні.

• Проблема до якої залишається всього 3 дні - нашу армію осліпили. З 27 липня військові втрачають право на розвідку, а це означає, що вони не знатимуть пересування ворога.
  Окупанти зможуть непомітно підійти, зайняти позиції, випустити міни, вбиваючи наших, і безкарно відійти.
• Водночас у Зеленського вихваляються тим, що досягнуто домовленості про припинення вогню.

Остаточне і всеосяжне припинення вогню – це як «вічний» мир – який часто проголошують, але завжди порушують. Востаннє про остаточне припинення вогню у Зеленського домовились рік тому 21 липня 2019 року. Відтоді на Донбасі російські окупанти вбили кілька сотень українських захисників, хоч юридично те перемир’я не закінчилося і досі.

• Можна не сумніватись, що російська сторона домовленості буде звично порушувати, що призведе до подальшого зростання наших бойових втрат українських захисників від ворожих ДРГ.
• Зеленський вже не раз поступався перед Путіним: відведенням-здачею українських територій; видачею Росії важливих свідків у справі MH-17; зобов’язанням провести «вибори» в ОРДЛО на російських умовах – підписанням формули Штайнмайєра. Однак це ні до чого не призвело і мир на Донбасі не настав і території нам не повернуто.
• Всі поступки Путіну і уникання слова Росія в описі подій на Донбасі не допомогли Зеленському зателефонувати російському президенту, щоб врятувати нашого бійця, який сконав від поранень під палючим сонцем так і не отримавши допомоги.
• Водночас у Зеленського не вистачило мужності віддати наказ про застосування артилерії та проведення рятівної операції. Замість цього перед нами була розіграна вистава у Луцьку, де президент по телефону нібито умовив уявного терориста здатись.
• Загострення військових дій на Донбасі продиктоване ослаблення української армії та нерішучістю політичного керівництва. Цю слабкість відчувають російські окупанти та їхні бойовики і це провокує їх безкарністю на нові обстріли.

• Останні події на фронті показують, що з агресором домовитись не вдасться. 
• Лише за вчора на фронті загинули троє українських армійців, ще дев'ятеро поранені та травмовані. 
• Тим часом Зеленський говорить в останньому інтерв’ю «The Guardian» про війну на Донбасі: «Там пострілюють. Нажаль, гинуть. Буває».
• На Донбасі не просто пострілюють. Там вбивають наших захисників. І робить це Путін та Росія.
• Тим часом журналісти говорять, що їх не пускають в зону проведення ООС. І це схоже на політичне замовлення: вказівка не стріляти, приховувати жертви і не пускати журналістів.
• Заборона висвітлювати стан речей на фронті – це також приниження рідних і близьких наших військових.
• Нашим військовим потрібна підтримка також і від журналістів.
• Якщо Росія готується до Нормандської зустрічі вбиваючи наших захисників – то Україні не потрібна така Нормандська зустріч.

Лише через добу (!) після загибелі українських військових Зеленський зібрав воєнний кабінет. Цього часу достатньо для танкового переходу від кордону до Києва.

• Виявилося, що Зеленський зранку поговорив з Путіним. Причому він відмовився повідомляти деталі розмови та таким чином надав можливість Кремлю першими наповнити змістом інформпростір. 

Цей зміст з точки зору Кремля виглядає так - українські військові обстрілюють цивільне населення. Більше того, Зеленський чомусь під час свого брифінгу повторив саме це твердження Путіна. І знову закликав його вплинути на сепаратистів.

• Тобто, Зеленський знову зняв з Путіна відповідальність за обстріли і зробив вигляд, що не Росія окупувала Донбас, а уявні сепаратисти оголосили про відділення від України – це і є головний міф російської пропаганди, який Москва 5 років безуспішно намагалася нав’язати світу.

Зеленський не дав оцінки провокації представників так званої ЛНР, які перейшли на підконтрольну Україні територію в Станиці Луганській та оголосили про претензії на саму Станицю та місто Щастя.

• Не виключено, колаборанти отримали гарантії безпеки з українського боку. Хто міг дати такі гарантії, чому колаборанти не були затримані на місці - мають дати відповідь компетентні органи.