Позиція Скинути теги

Щодо заяв Юлії Лапутіної про можливості звільнити Слов’янськ
  • Вчора Зеленський критикував звільнення Шумів, сьогодні його міністр критикує затримку звільнення Слов’янська. Це взаємно протилежні позиції. Заява міністра ветеранів має згладити негативне враження від учорашнього інтерв’ю президента, розрахованого на зарубіжного читача.
  • Критикуючи звільнення Шумів учора, Зеленський випав з образу «грізного вояки» і сказав те, що думає насправді. Заявою міністра переключають увагу на минуле, щоб обговорювати нібито недостатні дії тих, хто звільнив 2/3 Донбасу.
  • Замість розмови про минуле треба примушувати владу говорити про теперішнє і про її власні факапи: 
    - про таємні зобов'язання у Парижі в 2019 року; 
    - про звільнення беркутівців та Цемаха; 
    - про формулу Штайнмайєра; про відступ з "демілітаризованих" зон; 
    - про жодного сантиметра звільнених територій з 2019 року; 
    - про відсутність миру і провал політики замирення Путіна.
Зеленський поставив під сумнів рішення взяти під контроль Шуми на Донбасі у 2018 році
  • Зеленському давно вже час звітувати за власні помилки: за формулу Штайнмаєра, за обіцянки Путіну у Парижі, за обмін Цемаха і беркутівців у Росію.
  • У заявах Зеленського звучать взаємопротилежні суперечливі месиджі: з одного боку він грізно попереджає про готовність боронити країну у випадку російської агресії, а з іншого – сумнівається у необхідності звільнення української землі.
  • Заява свідчить, що Зеленський ще не визначився хто він: безстрашний воїн і захисник, чи той, хто шукає мир в очах Путіна і платить військовим за відмову відкривати вогонь у відповідь.
Справа громад
Глобальна Фейсбук
15 Лютого 2021 року - 17:51
Щодо 7-ої річниці Мінських домовленостей
  • На 7 річницю можна констатувати, що Зеленський рухається в руслі прокладеному Порошенком і повністю забув свою критику Мінських домовленостей, яка лунала від нього під час виборчої кампанії:
    - "Мінські угоди - не працюють. Правильно? Правильно", - нарікав Володимир Зеленський в інтерв'ю Дмитру Гордону наприкінці 2018 року.
    - В інтерв'ю BBC у лютому 2019 р: "Щодо Росії, яка захопила і окупувала частину України, не можна працювати одними лише Мінськими угодами. Ми бачимо, що Мінські угоди не працюють, їх треба розширювати, підтягувати більше країн, західних партнерів".
    - 25 серпня 2020 року в інтерв’ю «Євроньюз» Зеленський натякнув на заміну Мінських домовленостей на альтернативний план: «У нас є альтернативний план, що можна зробити. Але не існує реально дієвого плану, який підтримали б усі чотири країни «нормандської четвірки».
  • Незважаючи на торішні обіцянки ніякого альтернативного плану, або плану «Б» у Зеленського не виявилось. Треба очікувати, що й сьогодні він знову зробить чергові порожні заяви.
  • Тим часом переговори у Нормандському форматі зайшли у глухий кут. Остання і єдина зустріч голів держав відбулася в грудні 2019 року і відтоді Нормандська четвірка не збиралася.
  • Зеленському не вдалося запропонувати нічого нового, крім далеко не ідеальних Мінських домовленостей підписаних за Порошенка. 
  • Незважаючи на всю критику Зеленський нічого не змінив, лише послабивши позиції України підписанням формували Штайнмаєра. Виборці, які сподівались на інше, мають почувати себе обдуреними.
  • Проте на відміну від Порошенка, Зеленський набагато менше розбирається у світовій політиці і є значно менш впливовим. Відтак реалізуючи міжнародну політику в умовах Мінських домовленостей, що склалися не при ньому, Зеленський є значно менш ефективним.
  • Наприклад за Порошенка було звільнено 3270 заручників з яких більша частина за час перших двох років на посаді. За майже два роки Зеленський змін вирвати з полону бойовиків та Росії лише 131 українця: 07.09.2019 – 35 осіб; 29.12.2019 – 76 осіб і 16.04.2020 – 20 осіб.
  • Мінські домовленості найбільше не влаштовують Москву і персонально Путіна, який підписав документи у Мінську 2016 року під психологічним тиском Порошенка. Тепер за невиконання Мінських домовленостей на Росію накладено санкції.
  • Наразі Зеленському не вдається досягти навіть сталого припинення вогню, що є першим пунктом домовленостей.
Щодо продовження закону про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО
  • Влада побоялася включити до закону зміни, яких вимагала Росія і які Зеленський взяв на себе в Парижі минулого року. Формула Штайнмайєра не була внесена до закону, а тимчасовий порядок не було перетворено на постійний особливий статус.
  • Свого часу, коли цей закон ухвалювався, опоненти кричали, що його неможливо буде продовжувати – як бачимо ця технічна процедура не викликає проблем.
  • Цей дрімаючий закон не шкодить національним інтересам. Навпаки, цей закон став червоною лінією для нинішньої влади.
  • Введення цього дрімаючого закону в дію жорстко обумовлено виконанням безпекових умов: виведення російських окупаційних військ і озброєння, забезпечення безперешкодного спостереження міжнародних моніторів, насамперед БДІПЛ ОБСЄ.
  • Росіяни завжди розраховували на провал голосування з продовження цього закону. Щоби нарешті здихатися цих вимог, підірвати авторитет України, підважити санкційний режим, який так дошкуляє кремлівським стратегам.
  • Голосування «ЄС» за закон - це принципова і послідовна позиція, якої Порошенко та його однодумці дотримуються з 2014 року. 
  • Причини для підтримки закону є достатньо вагомі:
    - Завдяки цьому закону Україна демонструє виконання Мінських домовленостей, а на Росію накладені санкції;
    - Це сплячий закон, бо його дія зупинена до виконання безпекових умов. Він ні до чого не зобов’язує Україну і на завдав шкоди своїм існуванням з 2014 року.
  • Критикам Мінських домовленостей треба нагадувати, що ці домовленості не є щось закам’яніле. їх можна було змінити вже декілька раз за 8 місяців влади, тож Зеленський, який цього не зробив, фактично погодився з тим, що так завзято критикував протягом виборчої кампанії.
Справа громад
Глобальна Фейсбук
8 Грудня 2020 року - 21:56
До річниці Нормандського формату
  • 9 грудня домовленості в Парижі могли б стати катастрофічними, якби 8 грудня на мітинг у Києві об’єднані опозиційні сили не вивели 25 000 людей. Акція «червоні лінії для Зеленського» утримала президента від найбільш необдуманих кроків.
  • Тим не менше, Зеленський взяв на себе невідомі офіційно не оприлюднені зобов’язання, через невиконання яких Путін і досі не погоджується на наступну зустріч. По факту Нормандський формат заморожено, а зустрічі відбуваються у ТКГ, де нічого вирішити неможливо.
  • Саміт у Парижі не став, як обіцяв Зеленський, проривним на шляху мирного врегулювання ситуації на Донбасі. З Парижу він повернувся без обіцяного швидкого миру, але зі списком домашніх завдань, чим Росія надалі скористалася для відтягування наступної нормандської зустрічі.
  • Варто нагадати, що Зеленський домагався проведення Паризького саміту як ідеї-фікс, йдучи шляхом виконання російських забаганок. Москва ж, приставши на саміт, оцінювала його винятково з позицій готовності українського президента до поступок.  
  • Пробуксовування мирного процесу на Донбасі відбувається не через нібито хибність Мінських домовленостей, але ключове питання полягає і в інтерпретації Мінських домовленостей та розумінні їхньої логіки. Варто чітко розрізняти російське їх прочитання і водночас активно нав’язувати українське розуміння.
  • Поспішна і помилкова згода Зеленського на формулу Штайнмаєра, яка "відкрила" дорогу для Паризького саміту, в подальшому стала чи не ключовою проблемою для президентської команди та перевернула мирний процес з ніг на голову. Прописана в Паризьких висновках згода Києва інкорпорувати формулу в національне законодавство дозволяє Москві блокувати наступний Берлінський саміт.
  • Паризькі рішення можуть стати проблемними і при продовженні чинності Закону про особливості місцевого самоврядування, термін якого добігає кінця 31 грудня 2020 року. Легалізувавши російську редакцію формули Штайнмаєра, українська сторона також допустила можливість проведення місцевих виборів на Донбасі не у повній відповідності до високих стандартів БДІПЛ/ОБСЄ.
  • Це змістило увагу з виконання Росією безпекових умов Мінських домовленостей на створення руками Києва умов для проведення виборів, що і є російським сценарієм. А це своєю чергою не лише обнулило принцип "спершу безпека"  і позбавило Київ вагомого важеля тиску на Москву.
  • Штучне підвищення статусу і надмірна медійна увага до Тристоронньої контактної групи (ТКГ) у Мінську не стали панацеєю для досягнення результативності у перемовинах та не дозволили перехопити ініціативу в Росії після Паризького саміту.
  • Більше того, підвищенням ролі ТКГ як основного переговорного майданчика на противагу Нормандському формату, одностороннім включенням високих українських урядовців до її складу і внесенням нових ініціатив для її розгляду українська сторона фактично власними руками підіграла Росії, яка давно прагнула маргіналізувати Нормандський формат.
  • Останнім часом виявилась тенденція певної зневаги українського керівництва до Нормандського формату. Зокрема план спільних кроків Кравчука-Зеленського про проведення виборів навесні в окупованих територіях був висунутий у ТКГ без узгодження з західними партнерами по Нормандському формату.
Справа громад
Глобальна Фейсбук
11 Листопада 2020 року - 21:09
Щодо українського «Плану спільних кроків» на Донбасі
  • Немає плану Кравчука – це план Зеленського. Через Кравчука Зеленський дає сигнал, що Україна нібито готова до компромісів.
  • Численні заяви Кравчука, які він зробив протягом останніх днів, знову нагадують нам пізнього Фокіна, бо дезорієнтують і створюють враження, що насправді чіткої стратегії Зеленський не має, хоч формально план у нього є.
  • Не встиг Кравчук у четвер заявити про український план спільних кроків, як із його заяви у неділю стало відомо, що справжній план врегулювання на основі українського плану та російської дорожньої карти підготує ОБСЄ. Причому зробить це до 10 листопада.
  • Якщо ж говорити про український план спільних кроків, то треба констатувати, що у Зеленського повертаються до вимоги часів Порошенка - спочатку забезпечити безпекові умови, а вже потім говорити про проведення виборів. 
  • Правильною також є вимога скасування незаконних актів Росії по відношенню до ОРДЛО. Однак деякі пункти Спільного плану дій викликають обгрунтований сумнів.
  • Ключовим є вимога провести демілітаризацію ОРДЛО: виведення іноземних військ, найманців та роззброєння незаконних збройних формувань. Однак до сьогодні Зеленському не вдалося досягнути навіть сталого припинення вогню. Тому такий план виглядає більш як правильна теорія, а не практика. На цьому пункті може все і закінчитись.
  • Сумнівною є пропозиція створення Вільної економічної зони для відновлення Донбасу. Окрім того, що проти створення ВЕЗ виступають кредитори України, є небезпека перетворення Донбасу на діру для контрабанди без сплати належного мита в бюджет. Якщо через Донбас можна буде ввозити товари за пільговими умовами – як перешкодити їм потрапляти на внутрішній ринок України?
  • Безумовною зрадою є імплементація формули Штайнмаєра – надання особливого статусу звільненим територіям з внесенням таких змін до Конституції. Всі регіони є рівними і не передбачено ніяких особливих умов або статусів.
  • Слова Кравчука про можливу відмову від Мінських домовленостей небезпечні тим, що така відмова звільнить Росію від санкцій за невиконання Мінська, але нічого не дасть Україні.
Текст скопійовано!