Позиція Скинути теги

• Насамперед інтерв'ю Зеленського свідчить про те, що на чолі української дипломатії стоїть повний невіглас і дилетант, не здатний здійснювати стратегічне керівництво зовнішньою політикою України.
• У тому що Україна досі не член НАТО винен не Джо Байден, а Володимир Зеленський:

- Саме Зеленський заявляв, що в НАТО нас ніхто не чекає.

- Саме Зеленський призначив міністром оборони Тарана, що висловлює скептицизм щодо НАТО.

- Саме Зеленський не звернувся до НАТО за отриманням ПДЧ.

- Саме Зеленський не поїхав на історичний саміт НАТО у Лондоні восени 2019 року.

- Саме Зеленський шукав «мир в очах Путіна» і намагався загравати з ворогом, що окупував частину України.

- Саме Зеленський допустив витік секретної інформації про операцію проти ЧВК Вагнера, що призвело до її зриву.

- Саме Зеленський не може позбутися зі своєї Дубинського, яку звинувачують у втручанні в американські вибори.

- Саме у Зеленського не закривають кримінальних справ проти президента США і навіть відкривають нові.

- Саме Зеленський ігнорує основні цінності Заходу: покриває корупцію у власному оточенні та переслідує опозицію.

• У тому, що не тільки Європа, але й навіть Бангладеш та Алжир розпочали вакцинацію, а Україна і досі нічого не робить - винні не європейські партнери:

- Офіційні документи МЗС свідчать - ще весною минулого року з особистої вини президента Україна не приєдналася до ініціативи із розробки вакцини і тому опинилася останньою  в черзі на її отримання.

- Це особистий факап  Зеленського - його персональна відповідальність і його провал. натомість публічно звинувачувати у власних помилках партнерів - це ще й  грубе порушення дипломатичного етикету.

• У тому, що Зеленський помер би в 2014 році, якби був під час вторгнення в Крим президентом – тут він правий, але не договорює, що помер би від страху:

- Зеленський двічі ухилявся від контактів з військоматом і не приходив за викликом, ігноруючи повістки. Хоч насправді мобілізація йому не загрожувала. Якби він був таким сміливим не лише на словах – ніколи б не боявся повісток.

- 28 лютого 2014 року, коли в Криму практично було безвладдя, народний депутат Порошенко кинувся у Сімферополь, в надії переконати знайомих депутатів Верховної Ради Криму не узаконювати окупації. 23 серпня 2014 року  в Криму тоді депутат Одеської облради Олексій Гончаренко встановив на Ай-Петрі український прапор.

- А «сміливий» Зеленський гастролював у Росії, розважаючи мешканців країни-окупанта принизливими жартами про Україну.

• Записи розмов Порошенка і Байдена могли були передані Деркачу з Офісу президента. Непрямим доказом цього може бути те, що на прес-конференції Зеленський фактично солідаризувався з Деркачем і говорив про кримінальну справу і підозри в державній зраді від «на 100% свого» генпрокурора.
• Наразі змінилися президенти і Зеленський невміло «відповзає», роблячи вигляд в інтерв’ю, що кримінальна справа, яку порушила його прокуратура, була тільки для того, щоб розслідувати витік запису розмови. 
• Найголовніше для Зеленського у такому розслідуванні – не вийти на самого себе. Втім слова президента України про «державну зраду», яка нібито містилася у розмові Порошенка з Байденом, спростовані ним не були і вибачень за абсурдні підозри Зеленський не попросив.

• Іранська сторона зробила все, щоб заговорити, затягти у часі, відкласти чи перекласти відповідальність на помилку, але тільки не забезпечити швидкий рух у цій резонансній справі.
• Українська влада повірила Тегерану, де покривають вбивць: президент Зеленський покладався на персональну "хімію" у відносинах з президентом Роухані. Не спрацювало.
• За цілий рік Зеленський не використав персональні контакти, аби просунути розслідування.
• Зеленський, на відміну від Трюдо, ні слова не сказав на Мюнхенській безпековій конференції про Іран.

• Днями Петро Порошенко привітав Ненсі Пелосі, 80-річну лідерку фракції демократів, яку втретє обрано спікером Конгресу (Палати представників) США. Тим часом як передають з Офісу президента – у Зеленського і досі не запросили можливість розмови з обраним президентом США Джозефом Байденом.
• Проросійське лобі в оточенні Зеленського нав’язує йому тип поведінки більш притаманний для російських політиків, які не приховують своїх симпатій до Трампа.
• У середу 6 січня на спільному засіданні Конгресу та Сенату США будуть пораховані та оголошені результати голосування 538 виборників. 20 січня за традицією відбудеться інавгурація обраного президента США.
• За 60 днів після оголошення виборів не було навіть дзвінка до майбутнього офісу Джо Байдена з України. Таке затягування свідчить про непрофесійність Зеленського. Наприклад після обрання Дональда Трампа до Порошенко діяв значно швидше і став одним з перших з ким поговорив обраний тоді президент США.
• Україна і так випала з фокусу уваги президента США через токсичність українського президента – про це попереджає ТК Костянтина Єлісеєва. Причина майже напевне у непродуманому рішенні відкрити кримінальні справи проти Джозефа Байдена, та створенні ТСК у ВР, що мала розслідувати записи розмов Байдена з Порошенком.

• Міжнародний суд у Гаазі завершив розгляд матеріалів щодо російських злочинів в Криму і на Донбасі. Тепер Судова палата МКС має прийняти рішення про початок повноцінного розслідування.
• Позов України проти Росії до Міжнародного суду ООН у Гаазі подано 16 січня 2017 року. Росію звинувачено у тероризмі та дискримінації. Україна звернулася до суду з проханням запровадити тимчасові заходи щоб запобігти продовженню злочинів.
• У компетенції Міжнародного Суду ООН — встановити, чи порушувала країна-член ООН певні міжнародні конвенції, ратифіковані обома країнами (позивачем і відповідачем). 
• У більшості випадків країна-відповідач має надавати згоду на те, щоби Суд узявся за позов. Тому було вирішено обмежити позов України двома конвенціями: про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Обидві ратифіковані Росією та Україною.
• Подачі позову передувала велика робота військової прокуратури, яка документувала численні злочини, збираючи докази та свідчення. Україну в суді представляла заступник міністра МЗС Світлана Дзеркаль. Перші слухання відбулись 6 березня 2017 року.
• Під час підготовки матеріалів до суду українською стороною було опитано 1400 потерпілих, 2000 свідків, проведено 1800 судових експертиз і здобуто 100 000 одиниць речових доказів, у тому числі зразки зброї та військової техніки виробництва Російської Федерації, захоплені українською армією під час боїв. Позов налічує 800 томів матеріалів, з них 300 томів під грифом «таємно» і «цілком таємно».
• Володимир Зеленський не має жодного відношення до цього позову, матеріали якого збиралися ще тоді, коли він грав на роялі у 95 кварталі, розважаючи російську публіку. Попри те, що зараз у структурі влади залишається Ігор Жовква та Євген Єнін, які тоді також представляли Україну в суді.
• Проте, незважаючи на те, що позов та матеріали до нього готувався за розпорядженням президента Порошенка, опозиція буде підтримуватиме дії теперішньої української влади в цьому процесі до повного засудження Росії.

• 9 грудня домовленості в Парижі могли б стати катастрофічними, якби 8 грудня на мітинг у Києві об’єднані опозиційні сили не вивели 25 000 людей. Акція «червоні лінії для Зеленського» утримала президента від найбільш необдуманих кроків.
• Тим не менше, Зеленський взяв на себе невідомі офіційно не оприлюднені зобов’язання, через невиконання яких Путін і досі не погоджується на наступну зустріч. По факту Нормандський формат заморожено, а зустрічі відбуваються у ТКГ, де нічого вирішити неможливо.
• Саміт у Парижі не став, як обіцяв Зеленський, проривним на шляху мирного врегулювання ситуації на Донбасі. З Парижу він повернувся без обіцяного швидкого миру, але зі списком домашніх завдань, чим Росія надалі скористалася для відтягування наступної нормандської зустрічі.
• Варто нагадати, що Зеленський домагався проведення Паризького саміту як ідеї-фікс, йдучи шляхом виконання російських забаганок. Москва ж, приставши на саміт, оцінювала його винятково з позицій готовності українського президента до поступок.  
• Пробуксовування мирного процесу на Донбасі відбувається не через нібито хибність Мінських домовленостей, але ключове питання полягає і в інтерпретації Мінських домовленостей та розумінні їхньої логіки. Варто чітко розрізняти російське їх прочитання і водночас активно нав’язувати українське розуміння.
• Поспішна і помилкова згода Зеленського на формулу Штайнмаєра, яка "відкрила" дорогу для Паризького саміту, в подальшому стала чи не ключовою проблемою для президентської команди та перевернула мирний процес з ніг на голову. Прописана в Паризьких висновках згода Києва інкорпорувати формулу в національне законодавство дозволяє Москві блокувати наступний Берлінський саміт.
• Паризькі рішення можуть стати проблемними і при продовженні чинності Закону про особливості місцевого самоврядування, термін якого добігає кінця 31 грудня 2020 року. Легалізувавши російську редакцію формули Штайнмаєра, українська сторона також допустила можливість проведення місцевих виборів на Донбасі не у повній відповідності до високих стандартів БДІПЛ/ОБСЄ.
• Це змістило увагу з виконання Росією безпекових умов Мінських домовленостей на створення руками Києва умов для проведення виборів, що і є російським сценарієм. А це своєю чергою не лише обнулило принцип "спершу безпека"  і позбавило Київ вагомого важеля тиску на Москву.
• Штучне підвищення статусу і надмірна медійна увага до Тристоронньої контактної групи (ТКГ) у Мінську не стали панацеєю для досягнення результативності у перемовинах та не дозволили перехопити ініціативу в Росії після Паризького саміту.
• Більше того, підвищенням ролі ТКГ як основного переговорного майданчика на противагу Нормандському формату, одностороннім включенням високих українських урядовців до її складу і внесенням нових ініціатив для її розгляду українська сторона фактично власними руками підіграла Росії, яка давно прагнула маргіналізувати Нормандський формат.
• Останнім часом виявилась тенденція певної зневаги українського керівництва до Нормандського формату. Зокрема план спільних кроків Кравчука-Зеленського про проведення виборів навесні в окупованих територіях був висунутий у ТКГ без узгодження з західними партнерами по Нормандському формату.

• Сам факт демаршу можна назвати нормальною формою політичної боротьби. Поки угорці це роблять відкрито в рамках політичної системи України через своїх обраних представників у обласній раді – загрози є мінімальними.
• Проводячи обшуки СБУ діє у відповідності до закону, бо має право на проведення слідчих дій. Можна політично протестувати проти цього, але угорцям краще захищатися юридично і не робити жодних сепаратистських дій.
• Генеральний секретар НАТО заявив, що Угорщина та Україна мають дійти спільної згоди самостійно без посередників. Спроба міністра МЗС Угорщини Петера Сіярто поскаржитись на Україну в ЄС - також не знайшли жодної підтримки.
• Варто зауважити, що Зеленський лише пройшов шлях від зустрічі з президентом Угорщини Яношем Адером і планів побачити в Києві угорського прем’єра Віктора Орбана до значно більшого загострення відносин з Угорщиною, ніж за Порошенка. Причина у некомпетентності Зеленського в усьому, а особливо в реалізації прямих обов’язків Президента.