Що не так з паризьким вояжем Зеленського?
- Показово, як Париж і Берлін не поспішали з контактом з Зеленським, навіть попри загострення на кордоні України з РФ. І навіть після розмови на трьох з Путіним. Це тривожний сигнал Києву, адже кратно збільшує ризики, що домовитися про Україну можуть без України.
- Візит підтвердив, що Зеленського викликали фактично на паризький килим. Від самого початку це був візит одного питання. Як би, зокрема у Макрона, не намагалися акцентувати увагу на “гарні відносини з Києвом”, це не більше, ніж політес.
- Прикметною стала відсутність згадок про перспективи обіцяного вже два роки Банковою візиту президента Франції в Україну. Це не другорядне питання. Для дипломатії Зеленського витягнути “друга Макрона” в Київ завжди було однією з фішек. Навіть креативні твіти Макрона українською мовою про добрі відносини з Києвом не компенсували відсутність домовленостей про перспективи взаємин.
- Поганий знак, що не відбулося спільної прес-конференції президентів України і Франції. Йдеться не про банальний пункт у програмі перебування. Це сигнал про те, що виходити Макрону з Зеленським до загалу було ні з чим. Тоді як українська сторона не змогла його переконати для “виступу з Парижа на двох”. Цього вимагали як зміст паризького виклику, так і контекст візиту, передусім безпековий.
- Сухий звіт по результатах Паризького саміту вказує, що перемовини тривають. Тепер центр уваги зміщується на зустріч політрадників у понеділок. Знак не надихаючий, адже на цьому рівні і раніше не змогли вийти на мирну перспективу із спільним підходом. Після переговорів у Парижі і відсутності «сигналів на трьох» (з Меркель) до Росії, ці перспективи далі примарні. Прогнозую, що у понеділок ввечері ми станемо свідками підсумкової заяви на кшталт «домовилися домовлятися», а Кремль буде бризкати злобою із звинуваченнями в бік Києва. Причому Банкова вдасться до вже традиційних піар-історій про те, якими важкими і виснажливими були перемовини, як агресивно і нахабно себе поводила делегація РФ, і як українська делегація мужньо відстоювала національні інтереси.
- Домовленість про кластери повертає переговорний процес на етап до «зливу Козака». Це не гарантує успіху українській стороні.
- Досить недолуго пролунала ініціатива Зеленського про підписання з Фрацією декларації про визнання перспективи членства України в ЄС. Знаючи скептичні настрої Парижа з цього питання, було б логічніше, аби Зеленський представив Макрону перелік успішних реформ, які свідчать про наближення до критеріїв членства в ЄС.
- Париж досить нервово сприйняв слова Зеленського про те, що Франція «підтримала ідею про надання Україні ПДЧ щодо НАТО».
- Як підсумок: паризькі перемовини не стали сенсацією чи проривом на шляху відновлення територіальної цілісності України. Зеленський так і не запропонував свого порядку денного щодо Донбасу, рівно як і проігнорував проблему блокування Росією акваторії Чорного моря. Ні Макрон, ані Меркель не підтвердили готовність своїх візитів в Україну, а також промовчали про перспективи своєї участі у саміті Кримської платформи. Чекаємо на зустріч політрадників 19 квітня.
