Український консервативний аргумент №1. Мова.

Артур Переверзєв
30 травня 2019 року - 12:31
515

Мова знову на часі. Мовне питання в Україні - одне з найпопулярніших у більшості передвиборчих кампаній кандидатів від часів Незалежності. Дискусії щодо прийняття закону про функціонування української мови як державної ведуться з часу здобуття Незалежності та, на жаль, не лише всередині країни. (Чого тільки вартує нещодавня спроба РФ винести це питання на РадБез ООН). (sic!)

Спробуємо поглянути на цю одвічну тему під іншим кутом зору, якого нам бракувало всі ці роки. 

Помаранчева революція, як перші, дещо романтичні спроби відновлення української суб’єктності в Державі, не досягла очікуваних результатів, проте поставила на порядок денний і суспільства і держави українську культуру, спадщину та мову. 

Реванш не забарився, за правління Януковича та Партії Регіонів у 2009/10 роках ми отримали наступ на те, що не намажеш на хліб - на мову. Перші спроби лобіювання колоніальних мовних законів почалися у 2010 році та завершилися прийняттям закону Ківалова-Колесніченка у 2012 році, який втратив чинність 28 лютого 2018 року. І лише 25 квітня 2019 року його повністю замінив новий закон. 

9 років активною частиною суспільства велася системна боротьба, що після Революції Гідності була підтримана керівництвом держави - Урядом, Верховною Радою та Президентом. Цей унікальний для українських реаліїв здобуток треба ретельно законсервувати та не чіпати. Цьому закону знадобиться багато років аби набути повної сили та незворотності. 

Збереження мовного закону є одним з найпріоритетніших завдань української республіки. Ми впевнені, що саме українська мова як єдина державна берегтиме нашу національну ідентичність та стане кодом порозуміння українців. Як надбання століть, як символ держави.

Покоління українців віддавали життя за можливість спілкуватись рідною мовою, за омріяну державу, в якій би мова зайняла гідне місце. Ми поважаємо вибір українців в побуті спілкуватись будь-якою іншою мовою, проте вимагаємо поважати українську. 

Сьогодні, навіть після прийняття мовного закону 25 квітня 2019 року, знову є страшенний ризик її втратити. Сили проросійського реваншу мають всі шанси отримати більшість в наступній каденції Верховної Ради та вже заявили свою відверту позицію проти цього закону. Чинний Президент В.Зеленський заявив, що буде проводити “аналіз” цього закону, його головний політтехнолог Д.Разумков взагалі заявляв про необхідність надання російській мові статусу другої державної, а всі колишні регіонали-опоблоківці в унісон заявили, що будуть в новій Верховній Раді піднімати питання скасування закону. 

Вони говорять: “мову на хліб не намастиш”, проте, отримуючи владу, йдуть не по масло для народу, а саме по мову. 

Перший аргумент сучасного українського консерватизму - ми НЕ ВІДДАМО те, за що так довго БОРОЛИСЬ.

І ще. В історичному контексті та сучасних українських реаліях ми не можемо залишити цей закон без інструментів його реалізації. Навіть беручи до уваги необхідність ощадливого уряду та недоцільність примноження штатів і службовців. 

Збитки, ризики і проблеми, які виникають зі створення нових штатів чи офісів, які забезпечують виконання та дотримання норм закону про українську мову як державну, не переважують необхідності реального законодавчого та виконавчого забезпечення функціонування української мови як державної. 

Ми мріємо в майбутньому забути про необхідність чиновників для захисту української мови. 

Для цього ми будемо власним прикладом демонструвати остаточну перемогу української мови в Україні та закликаємо й вас. 


____

Зображення - авторства Андрія Єрмоленка.

Чи була ця стаття цікавою для вас?
0 Ні