Що таке Демократія?

Артур Переверзєв
14 серпня 2019 року - 14:19
257

Ви коли-небудь замислювалися над тим, що таке демократія? Поза усталеним та поширеним тлумаченням як "влада народу" в розумінні виборності влади на противагу абсолютній монархії, диктатурі чи авторитаризму будь якого іншого ґатунку?

"Владою народу" можна за певних умова назвати будь-що. Найвідсталіші диктатори планети називають свої держави народними республіками. Та чи є вони народними, чи є вони республіками?

Як оцінювати цей феномен - демократію, який існує вже тисячі років, та який завжди змінюється та трансформується з кожним новим витком розвитку людства?

Пропонуємо вашій увазі кілька ключових тез, за якими можна відрізнити демократію по формі та по суті, від огульного називання "демократією" будь-чого.


I. Демократія - це представницька демократія. 

«Прямої демократії» чи прямого народовладдя не може існувати в сучасному світі як форми правління, яка може гарантувати всі інші істотні аспекти/характеристики демократії.
Під прямою демократією мається на увазі ухвалення законів громадянами, а не їхніми уповноваженими представниками.
Це було неможливо навіть в Стародавніх Атенах після реформ Ефіальта, коли демократія набула найбільш «прямого характеру», за якого громадяни могли ветувати прийняття законів своїми оскарженнями. Навіть за цих умов вони мали довести, що їхнє оскарження правомірне, і якщо ні, вони несли покарання. Проте, те що можливо для міста-поліса, стає наможливим для всієї країни. 
Непредставницька, «пряма демократія» є характерним атрибутом тоталітарних режимів, оскільки створює ілюзію народовладдя, хоча насправді створює систему протилежну закладеному змісту у поняття демократії.
Також, варто зазначити, що якщо громадяни - компетентні та здатні робити усвідомлений вибір, це не рівнозначно твердженню, що вони всі компетентні виносити судження з багатьох різних питань, що потребують політичної уваги - від податків, освіти, довкілля - і до оборони і безпеки.
Демократичне управління має бути базоване на знанні, фаху, досвіду та компетентності, чого можливо досягнути лише через представницьку демократію.
Отже демократія - це представництво через виборність одних громадян іншими. І це перший механізм стримування.


Треба також розглядати демократію як явище, що прагне самозбереження. Тобто механізми взаємодії, та стримування руйнівних дій органів влади як проти громадян так і проти демократичного принципу урядування (військові хунти, інші захоплення влади силовими структурами або узурпація влади однією з гілок влади) побудовані передовсім для забезпечення живучості та дієвості державного управління. 
Відхід від цього прнципу зруйнує демократію зсередини, зробивши її функціонування зарегульованим та недієвим. Паралізована «роздутою демократією» держава впаде перед зовнішним ворогом чи через внутрішні чвари. Або і через те і через те. 

II. Підзвітність органів влади громадянам
Концентрація влади у непідзвітних струткурах/інститутах - те, проти чого виступає демократія.

II.I Децентралізація влади - передача максимально можливих повноважень до місцевої влади - ближче до громадян, є тим адекватним принципом народовладя який працює. Дуже часто це називають федералізацією, проте зовсім не обов'язково. 

III. Демократія - це участь громадян у політичному житті поза виборами. 

Не можна обмежити поняття і явище демократії лише виборами та фактом виборності влади.
Без участі громадян (1. Доступу громадян до влади (не обиратися у владу а працювати з чи навіть проти, але мати доступ до процесів прийняття рішень виборними посадовцями) 2. Активної самостійної організації людей для вирішення державних, регіональних, локальних проблем, спільно з, чи окемо від безпосередніх органів влади) демократія перетворюється на ширму рентних груп, груп тиску, патронів. 

IV. Усвідомлення політичного інтересу. 
Демократія - це ринок політичних ідей. На цьому ринку свій попит і своя пропозиція. 
Чим швидше одна частина суспільства, об’єднана спільними цінностями усвідомить свій політичний інтерес відмінний від інтересу інших груп суспільства, тим швидше вона отримає адекватний своїм потребам представницький мандат. 
Демократія за умов знецінення та інфляції на ринку ідей, перетворюється на боротьбу ресурсних груп впливу, які хочуть використати державний механізм для свого зиску, що веде до її занепаду до рівня авторитаризму або failed state. 

V. Стримування та противаги
Коли йдеться про механізми стримування та противаг, то передовсім - стримування від деградації до тиранії, тоталітаризму та концентрації влади в одних руках з наступним уникненням виборності влади, як такої. 
Демократичний процес в управлінні державою розділяє державну владу на різні її гілки та урівноважує їхні впливи, обмежуючи одноосібність та нерозсудливість влади. 
Гіпердемократія - розмиття або знесення бар’єрів між галками влади також призводить до занепаду демократії.

VI. Свобода і гідність
Місія демократії, та причина, з якої передовсім громадяни мали б бути зацікавлені в ній - це забезпечення реалізації їхніх невідчуджуваних прав та свобод. 

VI.I Громадянські права і особисті свободи
Наріжним каменем демократії є ті права і свободи, які гарантує громадянами обрана ними в демократичний спосіб (з урахуванням їхніх політичних інтересів) державна влада. 
Серед них - свобода сумління, думки, преси, слова, віросповідання, вираження, свобода мирних зібрань, об’єднань громадян, права на життя, власність, на приватність, на самооборону, на рівність перед законом, право на справедливий суд, тілесну недоторканість. 
А також - відсутність дискримінації за ознаками віку, статі, кольору шкіри, походження, за політичними чи релігійними переконаннями. 
Жодна інша система, окрім демократії не покликана і не має на меті захищати ці свободи та гарантувати дотримання цих прав. 

VII. Верховенство права
Таким чином, принцип, за яким ніхто не є вище закону і ніхто не може бути покараний державою окрім як за порушення закону, і ніхто не може бути засуджений за порушення закону іншим чином ніж у порядку, визначеного законами - є ключовим принципом, через який демократична держава існує в інтересах громадян. 

VIII. І мертві, і живі і ненароджені
Говорячи про правову, демократичну державу та демократію, базовану на інституціях та в інтересах громадян - ми говоримо не тільки про покоління тих, хто живе, обирається та обирає - зараз. Безумовно, життя належить живим. А і не без огляду на тих, хто жив раніше, боровся за державу, свободу, права людей, - тих, завядки кому держава існувала до нас, і заради тих всіх, кому вона буде передана нинішнім поколінням. 
Усвідомлення держави та демократичного процесу, який існує тільки в інтересах одного покоління людей - ставить інсування демократії на хиткий фундамент. 
Якщо це покоління погано скористалося демократичним процесом та отримало незадовільну владу та ефективність її роботи - це не дає підстав для згортання демократичного ладу, адже це позбавляє прав і свобод наступні покоління.

Таким чином можна визначити демократію як представницьку форму правління, яка забезпечує виборність та підзвітність влади громадянам, гарантує участь громадян у політичному житті з метою реалізації своїх політичних інтересів, має систему стримувань і противаг проти зловживання та узурпації влади, та яка покликана захищати свободи і гідність громадян, захищати їхні права, гарантуючи верховенство права та плинність і збереження демократичної держави

Чи була ця стаття цікавою для вас?
0 Ні